HOMINIS MENS DISCENDO ALITUR ET COGITANDO

РАДА МОЛОДИХ ВЧЕНИХ


ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Новини: ФЕНОМЕН ПРОФЕСОРА СЯГАЙЛА

Консиліум за участю професора Сягайла П.Т.

Рада молодих вчених Дніпропетровської області ініціює проект присвячений очільникам рад молодих вчених ВНЗ та НДУ різних часів. Перша публікація присвячена голові ради молодих вчених Дніпропетровського медичного інституту кінця 60-х початку 70-х років минулого століття, академіку Української академії наук національного прогресу, декану педіатричного факультету, доктору медичних наук, професору Петру Трохимовичу Сягайлу.

Сягайло Петро Трохимович народився  13 липгя 1935 року в селищі Тракторному Солонянського району Дніпропетровської області в сім’ї колгоспника. В 1947 році закінчив шість класів Верхньодніпровської середньої школи №16 і на протязі двох наступних років працював у колгоспі «Ілліча» Верхньодніпровського району.

Людська мудрість до Сягайла Петра Трохимовича прийшла рано. Мабуть ще в ті важкі часи, коли підлітком від зорі до пізнього вечора разом з жінками, однолітками та покаліченими війною чоловіками пахав землю, сіяв зерно та збирав скудний врожай на полях рідної Верхньодніпровщини.

Тоді ж прийшла до нього й мрія – стати лікарем, щоб дарувати людям самий великий скарб – здоров’я. Петро Трохимович взявся за втілення мрії в життя з великим завзяттям.

Академік Української академії наук національного прогресу, декан педіатричного факультету, доктор медичних наук, професор П.Т.. Сягайло

В 1950 році, закінчивши семикласну шкільну освіту, вступає до Дніпропетровської фельдшерсько-акушерської школи Придніпровської залізниці, яку з відзнакою закінчує в 1954 році. В складі 5% броні його направляють на навчання до Дніпропетровського державного медичного інституту, який в 1960 році Петро Трохимович закінчує блискуче. В документах Сягайла П.Т. про закінчення цих двох навчальних закладів тільки відмінні оцінки. Під час навчання Петро Трохимович активно займається громадською роботою, спортом, приймає участь в зборі врожаю на цілинних землях Казахстану.Зі спогадів Сягайла П.Т. (газета «Відмінник навчання» №11 (759) від 01 квітня 1968 року).

«…Закінчено інститут. Сумно прощатися з ним. Але і приємно. Приємно тому, що ти відчуваєш себе лікарем, пізнаєш на скільки засвоєні знання, винесені зі стін учбових аудиторій і клінік. А ще тому, що в тебе народилися ідеї, що в тебе є вчителі і по слідам одного з них ти тепер будеш іти. Так, виїжджаючи працювати в район в 1960 році, я вже знав, що буду травматологом…»

Після закінчення медінституту Сягайло П.Т. їде по направленню працювати в рядову сільську лікарню с. Мишурин Ріг, далеку від обласного та районного центрів, де не тільки працює головним лікарем, набуваючи досвід адміністративної роботи, а й хірургом – обладнує операційну, проводить свої перші самостійні операції.

Колектив дільничої лікарні с. Мишурин Ріг на чолі з головним лікарем Сягайло П.Т.

Досвід до лікаря Сягайла П.Т. прийшов разом з посмішками зцілених ним людей, яким він подарував надію на прекрасне майбутнє. З поваги до молодого лікаря селяни обирають його депутатом сільської ради. З цього часу головного лікаря можна було побачити і на тракторній бригаді, і на фермі, і в полі. Йому напрочуд легко вдавалося на рівних спілкуватися і з керівництвом колгоспу, і з рядовими його членами. До нього йшли і з радістю, і з бідою. Для кожного він знаходить час. Крім того, він прикладає багато зусиль, щоб покращити умови праці, побуту та життя селян. Любов до людей Петро Трохимович пронесе через усе життя.

Зі спогадів голови колгоспу «Червоний партизан» села Мишурин Ріг Верхньодніпровського району Дніпропетровської області Героя Соціалістичної праці Сятодух Т.П.:

«З Петром Трохимовичем Сягайлом я познайомилася в кінці 50-х років, коли він після закінчення медінституту приїхав по направленню працювати лікарем в село Мишурин Ріг.

Ми були молодими, повними сил і бажання змінити життя на краще. Я взялася підіймати сільськогосподарське виробництво, а Петро Трохимович – дбав про здоров’я мешканців села – організовував медичні огляди, піклувався про покращення надання населенню медичних послуг та поліпшення умов в нашій лікарні, проводив особисто операції.

Таку людину, такого лікаря як Петро Трохимович я в своєму житті більше ніколи не зустрічала. Наші ділові відносини переросли в дружбу сім’ями на все життя. Професор Сягайло П.Т. був частим та бажаним гостем в Мишурин Розі та й ми бували в нього, раділи успіхам один одного.

Згадується один епізод, який є характерним для лікаря Сягайла П.Т. Разом з першим секретарем Верхньодніпровського райкому партії, Героєм Соціалістичної праці Стрельцовим В.О. ми приїхали привітати нашого шанованого земляка Сягайла П.Т. з присвоєнням йому вченого звання професора. Скільки теплих, добрих слів про нього говорили колеги, учні, вдячні пацієнти, товариші та друзі. Коли всі розійшлися, ми ще довго спілкувалися, обговорювали проблеми розвитку с. Мишурин Ріг та Верхньодніпровщини в цілому. Петро Трохимович жваво приймав участь в дискусії, давав поради, пропонував свою допомогу в галузі медицини. Раптово задзвонив телефон. Телефонували з лікарні. Туди доставили з віддаленого села тягко травмованого хлопчика. Петро Трохимович, не дивлячись на гостей та втому,  вибачився і поспішив на допомогу маленькому пацієнту.

Лікар Сягайло П.Т. вважав своїм обов’язком завжди допомагати тим, хто потребував його допомоги. Неодноразово бувало заїде Петро Трохимович до мене в правління на хвилинку, а під кабінетом уже стоїть черга: хто приніс свої знімки, щоб отримати консультацію; хто привів діточок, щоб професор поглянув наскільки серьйозні у них проблеми зі здоров’ям; хто поскаржитися на те, що болить та порадитися куди, до якого спеціаліста краще звернутися. До професора Сягайла П.Т. зверталися за допомогою знайомі і зовсім не знайомі. Він ні коли ні кому не відмовляв в допомозі! І тому, як правило, кожен його приїзд в Мишурин Ріг закінчувався консультацією пацієнтів. Про талант лікаря Сягайла П.Т. на Верхньодніпровщині ходили легенди, які передавалися з уст в уста. Його професіоналізм, порядність, чуйне відношення до людей викликали повагу та безмежну вдячність за повернуте здоров’я.

Я пишаюся тим, що мала дружні стосунки з такою людиною. Шкода, що він так рано покинув нас, але пам’ять про його живе».

Мешканці с. Мишурин Ріг до нині пам’ятають свого прославленого лікаря, бо навіть коли уже Сягайло П.Т. був професором, знаним не тільки в Україні, а і далеко за її межами, вони частенько приїздили до нього за порадами, запрошували його на весілля, родини чи просто погостити, вважаючи його «своїм».

Сягайло П.Т. з товаришами по науці

Зі спогадів Сягайла П.Т. (газета «Відмінник навчання №11 (759) від 01 квітня 1968 року).

«..Три роки роботи на дільниці збагатили знаннями і утвердили ідею необхідності подальшого навчання…»

В 1963 році Сягайло П.Т. вступає до аспірантури кафедри ортопедії та травматології Дніпропетровського медичного інституту.

Підсумком навчання Петра Трохимовича в аспірантурі та його роботи на кафедрі став в 1966 році захист кандидатської дисертації на тему «Реактивні зміни шкірних нервів при забої і впливі температурних факторів».

Найкращі лідерські якості Сягайла Петра Трохимовича проявилися, коли він в кінці 60-х та на початку 70-х років очолював Hаду молодих вчених Дніпропетровського медичного інституту. Ось де став в нагоді і отриманий молодим головним лікарем досвід адміністративної роботи в далекій дільничій лікарні, і досвід спілкування зі світилами медичної науки!

Підготовка до захисту дисертації

В 37 років (1972 р.) Сягайло Петро Трохимович захистив докторську дисертацію на тему «Лікування, експертиза і працездатність при розчавленні кінцівок».

Петром Трохимовичем Сягайлом створено власну прогресивну наукову школу дитячих хірургів і дитячих ортопедів-травматологів. Завдяки неабияким знанням своєї спеціальності, глибокій ерудиції і талантові хірурга, винахідника, ним і його учнями створено фундаментальні наукові напрямки в хірургії, травматології та ортопедії дитячого віку.

Консиліум за участю професора Сягайла П.Т.

Предметом постійної уваги і творчого пошуку професора Сягайла П.Т. була розробка нових оригінальних оперативних втручань на опорно-рухівному апараті та внутрішніх органах у дітей. Його методи кістковопластичного заміщення дефектів довгих трубчатих кісток в області росткових зон широко застосовуються і приводять до відмінних анатомічних та функціональних результатів. Широко застосовуються в медицині і його методи в лікуванні бронхоплевральних свищів, воронкоподібної та кулеподібної деформації грудної клітки у дітей, деформацій кінцівок,  методи стимуляції та пригнічення росту кінцівок у дітей, вирівнювання їх довжини, вивчення гомеостазису, його коригування при тяжких травмах у дітей та інші. Кафедра дитячої хірургії Дніпропетровського медичного інституту наказом Міністерства охорони здоров’я визначена як опорна на Україні.

Професор Сягайло П.Т. в пошуках вірного рішення

Перу Сягайла П.Т. належить 325 наукових праць з найрізноманітніших питань травматології, ортопедії та дитячої хірургії. За його редакцією випущено 2 монографії, ряд цінних медико-технічних рішень захищені 10 авторськими свідоцтвами і 30 рацпропозиціями. Під керівництвом професора Сягайла Петра Трохимовича виконано фундаментальні дослідження, в результаті яких його учнями захищено 4 докторських і 12 кандидатських дисертацій.

Зі спогадів учня професора Сягайла П.Т. – завідуючого кафедрою хірургії, травматології та ортопедії дитячого віку Дніпропетровської медичної академії професора Дігтяря В.А.:

«Профессор Сягайло П.Т. запомнился ученым, врачом и прежде всего Человеком с большой буквы. Он учил всему личным примером, ему всегда хотелось подражать и быть на него похожим. Овладевать хирургией разрешал, не запрещая, поддерживая инициативу, а иногда допускал риск, основанный на знаниях. Жизненный путь этого человека можно характеризовать такими словами «Счастье человека – в труде и созидании».

Професор Сягайло П.Т. завжди готовий підтримати талановиту молодь

Професор Сягайло П.Т. нагороджений багатьма грамотами, в 1990 році йому присвоєно звання Заслуженого працівника народної освіти України, а в 1994 році – академіка Академії наук національного прогресу України.

Порядність Петра Трохимовича підкреслює така риса його характеру як вдячність та повага до свого вчителя та наставника. Готуючи цю статтю, в багатотиражці медичного інституту «Відмінник навчання» №10 (1897) від 16 березня 1987 року ми знайшли статтю Петра Трохимовича «Наставниця і друг» про професора Лідію Олексіївну Смирнову. Щирість, любов і повага учня до свого вчителя, наставника та друга – Лідії Олексіївни, яка відіграла велику роль в становленні лікаря, науковця та людини Сягайла П.Т., в кожному рядку. Він не просто цінує її як вчителя, він пам’ятає кожне її слово. Дивіз її життя «Дивись на себе вимогливо, стався до людей так, як би ти хотів, щоб вони ставилися до тебе», став його життєвим кредом.

Сягайло П.Т. зі своїм наставником професором Смирновою Л.О.

Золоті руки та світлий розум – це божий дар. Та природні якості можна швидко розгубити, якщо постійно й наполегливо їх не тренувати. Петру Трохимовичу притаманні наполегливість, працелюбство, невичерпна енергія, цілеспрямованість, творчий пошук, чуйне, добре ставлення до людей. Його душевні якості поєднувалися з принциповістю й вимогливістю до себе й оточуючих. Це і стало основою його феномену.

Образ Сягайла Петра Трохимовича був би не точним, якщо не згадати про його велику любов до своєї родини. Про таку синівську любов, яка була у Петра Трохимовича до мами – Клавдії Гаврилівни, мріє кожна мати; про таку чоловічу любов, повагу та турботу про дружину – Вікторію Антонівну, мріє кожна жінка; про таку батьківську любов до дітей Альбіни та Андрія, мріє кожна дитина. А як любив він своїх онуків Маринку та Дениса! І на все у нього вистачало сил та часу. Це і є приклад справжнього Чоловіка з великої літери.

Зі спогадів дружини Сягайла П.Т. – Вікторії Антонівни:

«Мій чоловік – людина великої душі. Піклувався про батьків, хвору маму, яку з дитинства мріяв вилікувати. І цю свою мрію втілив в

Асистент кафедри акушерства та гінекології академії, к.м.н. Петулько Альбіна Петрівна

майбутню професію. Він не пропускав жодного вихідного дня, щоб не поїхати з сім’єю до батьків. Збудував кращий будинок, посадив великий яблуневий сад. Був завжди в роботі. Дуже чесна, порядна людина, чудовий чоловік і батько. Своїм прикладом, поведінкою навчав дітей жити. Я щаслива тим, що його справа продовжується в долях наших дітей. Багато хорошого зробив в житті, ще більше – не встиг. А в моїй душі залишилась рана на все життя».

В 1996 році перестало битися серце видатного лікаря та науковця Сягайла П.Т. Але його справа не вмерла. Її продовжують діти Петра Трохимовича, які, як і батько, лікують людей та займаються наукою. Це дочка – асистент кафедри акушерства та гінекології Дніпропетровської медичної академії,  к.м.н. Петулько Альбіна Петрівна та син – завідуючий відділенням невідкладної допомоги «Цілодобовий травмпункт» Дніпропетровської обласної дитячої клінічної лікарні, к.м.н. Сягайло Андрій Петрович.

Завідуючий відділенням невідкладної допомоги «Цілодобовий травмпункт» Дніпропетровської обласної дитячої клінічної лікарні,
к.м.н. Сягайло Андрій Петрович

Зі спогадів дітей Сягайла П.Т. – доньки Петулько Альбіни Петрівни та сина Сягайла Андрія Петровича:

«Наш батько був для нас взірцем, з нього ми брали приклад. Він був скромною, простою людиною, дуже справедливою. Невичерпна енергія вдома та на роботі, працьовитість, вміння відпочивати, поважне ставлення до своїх батьків стало прикладом для нас – дітей та онуків. Тато давав нам поради, які були найбільш правильні в тому чи іншому випадку, допомагав обрати вірне рішення будь-якої проблеми. Ми завжди могли покластися на його досвід.

Свою професію ми обрали також, дивлячись на нього. Бо більш не уявляли собі, чим можливо займатися ще, як не лікувати людей! Ми дуже вдячні за все своєму татові, бо він був і є для нас авторитетом в усьому! Пройшло вже два десятиліття, як його немає, але у думках ми інколи радимося з ним в важливих питаннях».

Життя та наукова діяльність Сягайла Петра Трохимовича є взірцем для нас – молодих науковців. Нам є з кого брати приклад і на кого рівнятися!

Голова ради молодих вчених Дніпропетровської області, д.е.н, доцент Безус Р.М.

 Рада молодих вчених Дніпропетровської медичної академії

Написано: 23:06 | Тегі: > | Немає коментарів

Коментарі

EmailEmail
PrintPrint
WP Socializer Aakash Web